Найбільш цікаві користувачі персональних комп'ютерів, що працюють під
управлінням операційних систем сімейства Windows, звичайно ж, заглядали в
мережеві налаштування і хоч раз в житті та встановлювали з'єднання з
Інтернетом через модем або локальну мережу (як би інакше вони дісталися
до цієї статті!).
І десь в глибині закладок, серед значків і кнопочок, вони, без сумніву,
знаходили таку загадкову річ, як «Протокол Інтернету (Tcp/ip)», а
можливо, навіть настроювали його самостійно.
Поговоримо про те, що ж таке цей самий Tcp/ip і як він працює.
Перш
за все, що таке мережевий протокол? По аналогії з «протоколами»
людського спілкування, це набір правив, по яких комп'ютерні системи
обмінюються інформацією. Природно, потрібно, щоб учасники «спілкування»
говорили на одній мові, тобто, підтримували якийсь загальний протокол.
Такою «мовою» для глобальної мережі Інтернет став Tcp/ip, прийнятий як
стандарт в 1983 році.
Абревіатура Tcp/ip позначає ціле
сімейство протоколів, сумісних між собою і призначених для вирішення
різних завдань. Щоб зрозуміти, як це виглядає, уявимо собі листковий
торт.
Самий верхній шар - це крем. Він складається зі
всього того, що ми щодня використовуємо, коли читаємо новини в
Інтернеті, відправляємо і отримуємо пошту, спілкуємося по ICQ, викачуємо
фільми, музику і програмне забезпечення. Це відбувається завдяки
протоколам прикладного рівня (чому прикладного? а тому, що саме до них
ми з вами, тобто користувачі, безпосередньо і звертаємося), основні з
яких були розглянуті раніше в іншій статті.
Крем лежить на
товстому коржі, що є протоколами транспортного рівня. Без них неможлива
доставка всіх наших листів, файлів і іншого неподобства, тому, кому
вони призначаються. Два основні протоколи транспортного рівня: TCP і
UDP.
TCP (Transmission Control Protocol), або протокол
управління передачею (даних), називається ще протоколом надійної
доставки. Це означає, що вся інформація, відправлена по даному
протоколу, буде гарантовано доставлена саме тому одержувачеві, якому
вона відправлялася, а не зайде по дорозі в гості або в магазин, не
спотвориться і не загубиться. Щоб захиститися від всіх перерахованих
напастей, в TCP перед початком передачі даних встановлюється з'єднання
між відправником і одержувачем, а також використовуються різні методи
виявлення і виправлення помилок.
UDP (User Datagram
Protocol), або протокол призначених для користувача дейтаграмм, не
відрізняється такою педантичністю, а тому називається протоколом
ненадійної доставки. Проте за допомогою цього протоколу можна значно
швидше доставляти інформацію, що активно використовується в мережевих
іграх реального часу і при передачі відеоданих.
Нижче за
товстий корж розташовується шоколадний прошарок з протоколу IP (Internet
Protocol), назва якого буквально так і переводиться - міжмережевий
протокол. Оскільки основну працю по коректній обробці даних беруть на
себе лежачі вище транспортні протоколи, то IP поводиться з ними
достатньо вільно.
Наприклад, пакети даних можуть
відправлятися в довільному порядку, а не в тому, в якому вони спочатку
знаходилися, дублюватися, приходити до адресата разним шляхами,
ушкоджуватися і зовсім пропадати в надрах мережі. Проте без цього
протоколу Інтернет не зміг би працювати, оскільки саме він зв'язує дві
комп'ютерні системи, розташованих в різних мережах, різних країнах і на
різних континентах.
Саме на цьому рівні моделі Tcp/ip
існують мережеві адреси, які ми представляємо як набори з 4 чисел,
розділених крапками, наприклад: 127.0.0.1. По таких унікальних
ідентифікаторах IP однозначно визначає одержувача і відправника даних.
До мережевого рівня відноситься також протокол ICMP, якому ми
зобов'язані чудовою командою ping і не менш чудовою командою tracert.
Нижче
за мережевий рівень розташований корж канальних протоколів, серед яких
Ethernet, IEEE 802.11, АТМ, SLIP та інші, мало що що говорять простому
користувачеві, але дуже важливі для розробки, наприклад, мережевого
устаткування або мобільних пристроїв.
|
